Минулими вихідними майже 300 людей зібралися в Гетеборзі на вечір, присвячений Україні - хвилині, наповненому як печаллю, так і силою. Ми згадали тих, кого втратили, об'єдналися і нагадали собі, чому ми повинні продовжувати боротися.
Минуло три роки з того часу, як Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну. За цей час сім'ї були розірвані, міста перетворилися на руїни, а незліченна кількість життів було втрачено. Війна залишила незгладимий слід, але вона також виявила неймовірну стійкість тих, хто відмовляється здаватися.
Цей вечір був більше, ніж просто зібранням — це було нагадуванням про те, чому ми підтримуємо Україну. Ми поділилися потужними історіями, досвідченою музикою та театром, які зображували реалії війни, і шанували тих, хто пожертвував своїм життям. У хвилину мовчання ми віддали належне тим, кого більше немає з нами.
Ми також скористалися цією нагодою, щоб відзначити наших друзів, спонсорів та партнерів, які зробили нашу роботу можливою за ці три роки. Завдяки їхній відданості ми разом зробили реальну різницю — і будемо продовжувати боротися.
Сьогодні Європа стоїть перед великою відповідальністю. Ми повинні протистояти загрозам і викликам не тільки з боку Росії, але і з боку глобальних держав, таких як США і Китай. Вибір, який ми робимо сьогодні, буде формувати майбутнє. У той час, коли війна ризикує стати лише черговою історією в новині, ми не можемо дозволити її забути.
Цей вечір став свідченням непорушного духу України та всіх, хто стоїть на її боці. Кожен голос, який вимовляє, кожна сльоза, яка падає, і кожне серце, яке відмовляється бути байдужим, є частиною опору.
Сердечне спасибі всім, хто приєднався до нас, хто продовжує піклуватися і хто відмовляється відводити погляд. Особлива подяка Андерсу Ріддерстрему, Ользі Холодняк, Куліссену, Наталії Сніжко, Андерсу Лейцінгеру, Аллі Тангстад, Дарії Воловик, Анастасії Азовцевій, Наташі Ольссон, Андрію Олійнику та багатьом іншим.
Слава Україна!